Цивільний кодекс України щодо захисту прав на торгову марку на митниці
Торгова марка – найактивніший об’єкт права інтелектуальної власності. Саме торгові марки насамперед часто стають предметом правопорушень. Сама по собі реєстрація торгової марки – це лише фіксація ваших прав із боку держави. І як така проведена реєстрація торгової марки дає можливість захищати свої права. Але реальний захист прав на ТМ – це комплекс дій самого правовласника, але не держави. І серед таких дій – захист прав на митниці.
Звернемося до законів нашої країни. Стаття 495 Цивільного кодексу України, говорячи про майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку серед інших прав, передбачає, що власник майнових прав на торговельну марку має виключне право перешкоджати неправомірному використанню торгової марки, у тому числі забороняти таке використання. У цій статті ГК зазначено, що "Майнові права інтелектуальної власності на торгову марку належать власнику відповідного свідоцтва, власнику міжнародної реєстрації, особі, торгову марку якої визнали в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором".
У цьому випадку мається на увазі, що якщо Ви – власник Свідоцтва (міжнародної реєстрації, добре відомої торгової марки) і нікому не передавали за Договором (ДК має на увазі насамперед – Договір виняткової ліцензії) право перешкоджати неправомірному використанню торгової марки та право забороняти таке використання – лише власник Свідоцтва має право перешкоджати і забороняти.
У свою чергу п. 4 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, говорячи про використання торгової марки, передбачає, що використанням знака визнається не лише продаж або зберігання, а й імпорт (ввезення), та експорт (вивіз) товарів, зазначених цією торговою маркою. Таким чином однозначно говорити про те, що імпорт (ввезення) та експорт (вивіз) товарів, позначених торговою маркою особи, яка не дала дозволу на такі дії, буде прямим порушенням її прав.
